І будуть люди: про що цей серіал і навіщо його дивитись
«І будуть люди» — це український дванадцятисерійний телесеріал-епопея, який у вересні 2020 року показав канал СТБ, а зняла студія Film.UA за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики. У центрі — село Тарасівка на Полтавщині та долі звичайних людей, через які проходить усе перше півстоліття ХХ століття: Перша світова, революція, поразка УНР, прихід радянської влади, колективізація, репресії та Голодомор 1932–1933 років. Режисер Аркадій Непиталюк побудував стрічку як сагу, де кожна з дванадцяти серій — це окремий погляд на конкретного персонажа, а не класичний наскрізний сюжет.
Ця екранізація не випадкова. Усе починалося з однойменного роману Анатолія Дімарова, який виходив друком у 1960–1970-х роках, потім був сильно порізаний цензурою, а вже у 2006 році побачив світ у повній нецензурованій версії. Саме її взяли за основу сценаристи. Цікаво, що на СТБ та у Film.UA ідея адаптації зріла з 2015 року, а угоду з вдовою письменника Євдокією Дімаровою підписали того ж року. Адаптація у кіносценарій тривала кілька років: роман багатий на описи, тож сценаристці Тетяні Щегельській доводилося частину епізодів скорочувати, частину вигадувати, аби перетворити літературну прозу на діалоги. Серіал Для додаткового контексту «І будуть люди» став одним із наймасштабніших українських кінопроєктів останніх років і зібрав стабільну аудиторію саме завдяки поєднанню літературного матеріалу та якісної кіноадаптації.
Серіал буде корисний тим, хто цікавиться історією України без підручникового пафосу, любить повільне кіно з характерниками та шукає український контент, який можна обговорювати родиною. Він підходить і для перегляду в школах та університетах, і для вечірнього перегляду вдома. У цьому матеріалі — повний розбір сюжету, акторського складу, історичного тла та практичних порад, де і як подивитись усі дванадцять епізодів.
Сюжет «І будуть люди» серія за серією: що відбувається у Тарасівці
Дія починається 1901 року. Багатий літній селянин Свирид Івасюта одружується з молодою Оленою з бідної родини, без весілля везе її на хутір. Там на них чекають його син Оксен і найманий робітник Василь Ганжа. Олена, яка не кохає старого, зраджує йому з Василем, народжує від нього дитину, намагається втекти. Свирид наздоганяє пару, ламає руку Ганжі, а Олену в гніві вбиває. Ганжа приходить до тями й підпалює хату Івасют. Поліція заарештовує обох, Оксен лишається сам із малою Олесею, що дуже схожа на матір.
Друга серія переносить у 1917 рік. З полтавської духовної семінарії додому в Тарасівку повертається донька священика Тетяна Світлична, знайомиться з сином місцевого лікаря Олегом Мирославським, у них зав’язується роман. Батько Олега зачитує селянам Третій Універсал УЦР, але його перериває священик, батько Тані. Після Жовтневого перевороту більшовики вдираються в Україну. Батька Олега вбивають, хлопець записується до армії УНР, Тетяна виходить за Оксена Івасюту й виховує його синів та Олесю.
Третя серія — це встановлення радянського режиму. Із заслання повертається Василь Ганжа, стає сільським головою, його підтримує більшовик Максим Твердохліб. Червonoармійці влаштовують розстріли «куркулів» за ознакою трьох курей у дворі. Опір очолює Михайло Гайдук, він підпалює сільраду й тікає в степи. Четверта серія — про марні спроби співробітників ОГПУ з Росії зламати партизанів Гайдука. П’ята — про перемогу більшовиків завдяки Федору Світличному, що прибуває з комісарським наказом: Михайло, аби не потрапити в полон, накладає на себе руки, виживає лише його син Микола, який тікає на західну Україну під Польщею.
Шоста серія показує роман Ганжі з Мартою та втечу Олесі з Федором Світличним до Полтави. У сьомій Тетяна народжує, а пологи приймає лікар, який виявляється Олегом Мирославським, що змінив прізвище, аби уникнути репресій. Восьма — повернення Миколи Гайдука вже як члена ОУН, що готує помсту комуністам. У дев’ятій Твердохліб (тепер Володимир, «на честь Леніна») намагається звинуватити Тетяну в контрреволюції, Оксен знаходить листи Олега, дізнається про зраду, і Таня тікає. Десята — Олег переховується в Білорусі, але повертається до хворої дружини, вони прощають одне одного; в цей час у Тарасівці розкуркулюють Марту й Оксена, а двоє синів Оксена розходяться по світах.
Одинадцята серія — роки масових репресій і колективізації. Місцевий єврей Григорій Гінзбург пише листа Сталіну, його перехоплюють, він кінчає життя самогубством, а Ганжа, який заступився за нього, сам стає жертвою репресій. Дванадцята — Голодомор 1932–1933 років: сільським головою стає Твердохліб, що ледве вміє писати й потішається над селом, яке вимирає й занесене на Чорну дошку. Ганжа й Оксен опиняються в одному таборі ГУЛАГу й миряться. Олег, Таня з сином та дівчинка Настя з інтернату долають блокпост і виїжджають жити до Полтави за запрошенням Федора, а Твердохліба вбиває Микола Івасюта, що обіцяє помститися за Україну.
Головні герої серіалу та їхні архетипи
Щоб легше орієнтуватися в сазі, корисно тримати в голові кілька наскрізних ліній, які проходять через усі дванадцять серій. Вони побудовані не як горді «архетипи», а як долі конкретних родин.
- Родина Івасют: Свирид, Оксен, Олена, Олеся, Микола — сільська лінія, що тягнеться від ситого хутора 1901 року до Голодомору 1933-го.
- Родина Світличних: Тетяна, Федір, їхній батько-священик — лінія духовенства та дітей, розкиданих по різних таборах.
- Лінія Мирославських: лікар Олег та його батько — інтелігенція, яка ламається про червоний терор і втрату сім’ї.
- Лінія Гайдуків: Михайло та Микола — повстанський опір, що переходить від степу до ОУН і закінчується кривавою помстою.
- Лінія Ганжі та Твердохліба: Василь і Максим, що з’являються як вороги, а потім міняються ролями жертви й ката.
Історичне тло: що в серіалі вигадано, а що ні
Серіал «І будуть люди» не претендує на документальну точність. Це художня сага, в якій вигадане село Тарасівка, вигадані родини Івасют, Світличних, Мирославських, Гайдуків, Гінзбурга, а також сюжетні лінії побудовані на узагальненні. Водночас події, через які проходять герої, цілком історичні: Третій Універсал УЦР 1917 року, поразка армії УНР 1920 року, розкуркулення й розстріли «куркулів» у 1920-х, масовий терор ОГПУ, колективізація, репресії проти єврейського та українського селянства, Голодомор 1932–1933 років і Чорні дошки. Саме ця опора на реальну хроніку робить серіал цікавим для тих, хто хоче побачити історію без шкільного підручника.
Акторський склад і каст: хто кого грає у серіалі
Кастинг до «І будуть люди» свідомо будували не за медійними іменами, а за психотипом. У серіалі багато молодих облич, частина акторів на той момент ще не мала великих ролей на телебаченні. Це дало сазі відчуття «живого» села, а не студійної постановки. Нижче — таблиця з основними акторами та їхніми ролями, яка стане у пригоді тим, хто дивиться серіал і хоче швидко звірити імена.
| Актор | Персонаж | Лінія |
|---|---|---|
| Остап Дзядек | Оксен Івасюта | Головна чоловіча лінія Івасют |
| Акмал Гурєзов | Василь Ганжа | Колишній робітник, сільський голова, жертва репресій |
| Олена Борозенець | Тетяна Світлична | Дружина Оксена, кохана Олега |
| Катерина Григоренко | Олена / Олеся Івасюта | Молода дружина Свирида та її донька |
| Віктор Жданов | Свирид Івасюта | Господар хутора, батько Оксена |
| Костянтин Темляк | Олег Мирославський | Лікар, інтелігент, колишній вояк УНР |
| Віталій Ажнов | Максим (Володька) Твердохліб | Більшовик, сільський голова часів Голодомору |
| Олександр Піскунов | Федір Світличний | Син священика, більшовик, згодом мешканець Полтави |
| Олександр Мавріц | Михайло Гайдук | Партизан, батько Миколи |
| Макар Тихомиров | Микола Гайдук | Син Михайла, член ОУН, месник |
| Аліна Костюкова | Ольга Ковальчук | Епізодична, але важлива жіноча роль |
| Ігор Колтовський | Гінзбург | Місцевий єврей, жертва репресій |
Окрім головних, у фільмі задіяні Анна Тамбова (Марта), Роман Халаїмов (Семен Ляндер), Олег Щербина та Дем’ян Шиян (обидва — Іван Івасюта в різному віці), Андрій Сторожик і Кирило Черняков (Олексій Івасюта в різному віці), Олександр Щиманський (Дід Хлипавка), Марія Свіжінська (Гайдучиха), Андрій Петрук (Петро Гайдук), Євген Лацік (Отець Віталій), Наталія Мазур, Юлія Амелькіна, Анатолій Тихомиров, Наталія Корпан, Олег Цьона, Марина Кошкіна, Марія Бруні, Олег Стефан, Марічка Штирбулова, Олег Мосійчук, Лідія Семесюк, Борис Савенко, Дмитро Олійник, Олег Каціон, Дмитро Хом’як. Такий великий ансамбль — свідоме рішення: сага тримається на масовці, а не на сольних героях.
Як кастинг відрізняється від роману
За словами режисера Аркадія Непиталюка, деякі образи на екрані відрізняються від книжкових. Наприклад, у сценарії Оксен описаний як кремезний молодик, але в результаті затвердили Остапа Дзядека, більш «м’якого» за фактурою. Це зміщує акцент з фізичної сили на внутрішню витривалість героя. Так само сценаристи зберігали історичні деталі — згадки про універсали, Чорну дошку, ГУЛАГ, ОУН — навіть коли вони не пояснювалися прямо, щоб глядач сам зчитував контекст.
Знімальний процес: студія, бюджет, локації
Серіал створено студією Film.UA, яка є одним із найбільших українських продакшнів і відповідає за десятки художніх та документальних проєктів. Підтримку надало Міністерство культури та інформаційної політики України, що вплинуло на фінансування, прокат і промо. Прем’єра відбулася на каналі СТБ, епізоди виходили в ефір з 14 до 19 вересня 2020 року — щодня по кілька серій, аби глядач міг зануритися в історію без тижневих пауз.
Етапи виробництва
Проєкт пройшов через тривалий препродакшн: з 2015 року тривали переговори з родиною Дімарова, у 2016 році почалася адаптація роману, далі — кастинг, зйомки, постпродакшн. На виході вийшов мінісеріал на 12 епізодів, кожен з яких присвячений окремому персонажу. Це формат саги, в якому глядач дивиться не «головного героя», а ланцюжок доль.
Де знімали Тарасівку
Для натурних зйомок обрали реальні українські села з характерною для Полтавщини архітектурою: хати-мазанки, криничні журавлі, степи, вітряки. Це дозволило уникнути студійного «театру» і зробити село Тарасівку переконливим. Більшість масових сцен знімали влітку та восени, коли довше світловий день і видно зміну пір року в кадрі.
Де подивитися «І будуть люди» у 2026 році
За кілька років після прем’єри серіал «І будуть люди» не зник з ефірного простору і доступний глядачам у кількох форматах. Те, як саме дивитися, залежить від того, чи потрібні вам додаткові матеріали — інтерв’ю, коментарі істориків, — чи просто якісна картинка українською мовою.
Телевізійний ефір і записи
Канал СТБ періодично влаштовує повторні покази серіалу, особливо до річниць історичних подій, зокрема до Дня пам’яті жертв Голодомору 25 листопада. Щоб не пропустити ефір, достатньо перевірити телепрограму на сайті СТБ або в оператора кабельного/супутникового ТБ. У багатьох провайдерів є функція «архів передач», де можна переглянути випуски за останні 7 днів.
Онлайн-платформи
Серіал також доступний у цифрових бібліотеках, які Film.UA та СТБ офіційно розповсюджують в Україні. Зазвичай це відеосервіси на кшталт «Київстар ТБ», «OLL.TV», «Megogo», а також YouTube-канал СТБ, де повні серії викладають після ефіру. Якість залежить від тарифу: від стандартної роздільної здатності до HD, іноді з увімкненими субтитрами для людей із вадами слуху.
Чи є серіал із субтитрами й англійською доріжкою
На момент прем’єри основна мова серіалу — українська, з елементами російської у деяких сценах радянського періоду. Англійська доріжка з’являється переважно на міжнародних платформах типу Takflix або на фестивальних показах, де Film.UA просуває проєкт. Якщо ви дивитесь на YouTube, у налаштуваннях можна ввімкнути автозгенеровані субтитри, але їхню якість варто перевіряти, особливо в сценах із полтавським діалектом.
Роман Анатолія Дімарова: що варто знати перед переглядом
Роман «І будуть люди» виходив друком частинами у 1960–1970-х роках і тоді ж зазнав серйозної цензури — з нього вирізали епізоди про Голодомор, розправи над інтелігенцією, репресії проти духовенства. Повну версію видали у 2006 році, саме вона лягла в основу сценарію. Якщо ви плануєте читати книжку перед переглядом, варто брати саме це видання.
Дімаров писав роман десятиліттями, спираючись на власні спогади про дитинство в селі на Полтавщині, і намагався показати, як велика історія проходить через маленькі родини. Головна теза, яку дослідники виводять із роману: люди залишаються людьми навіть у нелюдських умовах. Це і є та відповідь, яку серіал підхоплює у фіналі — дівчинка Настя з інтернату і маленький син Тані, які виїжджають у Полтаву, це «і будуть люди» з назви, тобто продовження роду попри все.
Як будується оповідь у романі
Кожен розділ роману — це оповідь від імені конкретного героя: спочатку Свирида, далі Оксена, Олесі, Тетяни, Олега, Федора. Саме тому серіал природно розбили на 12 серій — під кожного наскрізного персонажа. Хто читав книжку, той упізнає сцени, де Оксен знаходить листи Олега, або фінальний епізод з Твердохлібом і Миколою. Хто не читав — сприймає серіал як самостійний твір, без потреби порівнювати.
Чим повна версія 2026 року відрізняється від радянських видань
У повній версії з’явилися епізоди, які радянська цензура не пропускала: розстріли «куркулів» за трьома курками, сцени голоду в селі під час Голодомору, деталі про ГУЛАГ, епізод із листом Гінзбурга Сталіну, фінальна помста Миколи Івасюти. Без цих сцен роман втрачав гостроту і перетворювався на ідилію. У 2006 році Дімаров (а після його смерті — спадкоємці) зміг повернути текст у первісному вигляді.
Відгуки глядачів і критиків: за що серіал хвалять і за що лають
Українська аудиторія сприйняла «І будуть люди» як одну з найважливіших вітчизняних прем’єр 2020 року. Глядачі відзначали три речі: по-перше, відчуття «свого» кіно, яке не соромиться говорити про Голодомор і Чорні дошки; по-друге, якісну операторську роботу та масовку; по-третє, вдалий кастинг, де молоді актори переконливо грають і в 1901, і в 1933 році. У соцмережах найчастіше цитували фінальну репліку Свирида: «жити так, щоб нікому не кланятися окрім Бога» — її часто називають моральним стрижнем усієї саги.
Критики звертали увагу на повільний темп, характерний для епічного кіно, і на свідомий вибір на користь літературності, а не голлівудського монтажу. Це сподобалося не всім: частина глядачів звикла до серіалів-трилерів і скаржилася на «затягнуті» діалоги. Але саме ця повільність дозволяє розкрити масовку — у серіалі багато сцен без головних героїв, де камера просто стоїть у селі і спостерігає за людьми, і в цьому, на думку істориків кіно, сила фільму.
Що глядачі обговорюють найбільше
Найчастіше в коментарях згадують три моменти: сцену суду над Свиридом і Ганжею у першій серії, сцени Голодомору в дванадцятій серії та фінальний епізод з Миколою Івасютою, який убиває Твердохліба. Останній момент особливо дискусійний: глядачі сперечаються, чи це помста, яку виправдовує історія, чи особиста кривда, яка не має права на такий фінал. Це рідкісний випадок, коли серіал провокує сімейні дискусії після перегляду.
Порівняння з іншими українськими історичними серіалами
| Назва | Період | Регіон | Формат |
|---|---|---|---|
| «І будуть люди» | 1901–1933, від Першої світової до Голодомору | Полтавщина, село | 12 серій, сага, екранізація роману |
| «Чорнобиль» (HBO) | 1986, аварія на ЧАЕС | Київщина, Прип’ять | 5 серій, міжнародна копродукція |
| «Слов’яни» | Раннє середньовіччя | Територія кількох сучасних країн | Анімаційний серіал, історичний |
| «Кріпосна» | ХІХ століття, кріпацтво | Україна, маєтки | Мелодрама, історичний контекст |
Це порівняння показує, що «І будуть люди» — рідкісний приклад українського серіалу, який поєднує довгу епіку, літературну основу та чітко український регіональний контекст. Більшість українських історичних проєктів або йдуть у мелодраму, або обмежуються одним епізодом. Сага СТБ і Film.UA — повноцінна дванадцятисерійна епопея.
Цікаві факти та деталі зйомок, які ви могли пропустити
Кілька деталей, які зазвичай лишаються «за кадром», але допомагають краще зрозуміти, як знімали «І будуть люди».
- Прем’єра тривала не один тиждень, а п’ять днів поспіль — з 14 до 19 вересня 2020 року. Такий формат свідомо обрав канал СТБ, аби глядач «пірнув» у сагу без перерв.
- Сценаристи працювали з повною нецензурованою версією роману 2006 року. Без неї в серіалі не було б епізодів про Голодомор, розстріли «куркулів» та епізоду з листом Гінзбурга Сталіну.
- У серіалі є сцени в реальних українських селах із автентичною полтавською архітектурою початку ХХ століття, а не на студійному павільйоні. Це вплинуло на бюджет і логістику, але дало зображенню «документальну» правдивість.
- Кастинг вівся за психотипом: Аркадій Непиталюк наполягав, щоб актори збігалися з героями за характером, а не за медійністю. Через це в серіалі багато не дуже відомих на той момент облич.
- Деякі сцени масових розстрілів і Голодомору знімали за участі історичних консультантів, щоб одяг, зброя, поведінка більшовиків і селян відповідали реаліям 1920–1930-х років.
- Роман Дімарова не закінчується на 1933 році: письменник лишив відкритий фінал, і сагу можна продовжувати — у розмовах про потенційний другий сезон згадують Другу світову та повоєнний час.
Вплив серіалу на українську культуру і кіно
«І будуть люди» показав, що в Україні можна знімати масштабні історичні саги на власному матеріалі, без орієнтації на російський ринок, і збирати аудиторію. Після прем’єри 2020 року в українському кінематографі з’явилося кілька проєктів, які свідомо спираються на літературну класику: екранізації Шевченка, Котляревського, модерних авторів. У цьому сенсі серіал СТБ відкрив двері для вітчизняного історичного епічного кіно.
Серіал також зміцнив позиції Film.UA як студії, яка вміє працювати з довгим форматом і національним матеріалом. Це важливо, бо в Україні бракує саме довгих історичних проєктів, а глядач звик або до коротких серіалів, або до іноземного контенту. «І будуть люди» довів, що дванадцятисерійна сага може тримати увагу і мати стабільний рейтинг.
Освітній потенціал серіалу
Учителі історії використовують «І будуть люди» на уроках про Україну 1917–1933 років, зокрема коли пояснюють тему Голодомору, розкуркулення, Чорних дошок. Серіал показує те, чого немає в підручнику: щоденне життя, звички, мову, одяг селян і міщан Полтавщини. Це особливо цінно, бо більшість учнів не має родинних свідчень про цей період, і серіал фактично замінює усну історію.
Критика і дискусії
Не всі сприйняли серіал однозначно. Частина істориків закидала авторам надмірне «узагальнення»: наприклад, сцени в Тарасівці показують типові долі, але не завжди відповідають конкретним населеним пунктам. Інша частина критикувала те, що серіал «не дає відповідей» — фінал відкритий, і глядач лишається із власними роздумами. Але саме це і є ознакою дорослого кіно: не пропонувати готових висновків, а ставити запитання.
FAQ: Часті запитання (FAQ)
Скільки серій у «І будуть люди»?
У серіалі дванадцять серій. Кожна присвячена окремому персонажу, а разом вони утворюють епічну сагу про одне село з 1901 до 1933 року. Усі серії виходили в ефір з 14 до 19 вересня 2020 року на каналі СТБ.
Хто автор роману «І будуть люди»?
Роман написав український письменник Анатолій Дімаров. Уперше твір виходив друком у 1960–1970-х роках, але був сильно порізаний цензурою. Повну нецензуровану версію видали у 2006 році, саме її взяли за основу сценарію.
Хто режисер серіалу?
Режисером проєкту є Аркадій Непиталюк. Він свідомо працював із повною версією роману 2006 року і наполягав на психотипному кастингу, а не на медійних іменах, тож у серіалі багато молодих акторів без великого попереднього досвіду на ТБ.
Де можна подивитися серіал у 2026 році?
Найзручніше — на YouTube-каналі СТБ, де повні серії викладають після ефіру, а також на платформах «Київстар ТБ», OLL.TV, Megogo. Додатково канал СТБ періодично влаштовує повторні покази, зокрема до річниць історичних подій.
Чи є англійські субтитри або озвучка?
Англійська доріжка з’являється переважно на міжнародних платформах і фестивальних показах, де Film.UA просуває проєкт. На YouTube можна ввімкнути автогенеровані субтитри, але їхню точність варто перевіряти — у сценах із полтавським діалектом бувають помилки.
Чи буде другий сезон серіалу?
Офіційної інформації про продовження у форматі другого сезону станом на 2026 рік немає. Роман Дімарова має відкритий фінал, тож матеріал для продовження існує, але студія Film.UA наразі зосереджена на інших проєктах, тож дивіться офіційні анонси.
Скільки років тривала розробка проєкту?
Ідея екранізації з’явилася у 2015 році, коли креативна продюсерка Film.UA Олеся Лук’яненко почала переговори з родиною Дімарова. Угоду про екранізацію підписали того ж року, адаптація роману у сценарій тривала з 2016 року, а прем’єра відбулася у 2020 році. Тобто від першої ідеї до глядача пройшло близько п’яти років.
Чи підходить серіал для шкільних уроків історії?
Так, серіал уже використовують на уроках про Україну 1917–1933 років, особливо під час теми Голодомору, розкуркулення, колективізації та Чорних дошок. Він дає наочне уявлення про побут, одяг і мову того часу, чого бракує підручникам. Рекомендують для учнів 9–11 класів та студентів-істориків.
Чим серіал відрізняється від роману?
Серіал зберігає головні сюжетні лінії роману, але адаптований під телевізійний формат: більше діалогів, швидший темп у деяких сценах, додано другорядних героїв. За словами сценаристки Тетяни Щегельської, деякі епізоди довелося вигадувати, бо роман будується на описах, а серіал — на діалогах. Деякі образи, зокрема Оксена, на екрані відрізняються від книжкових.
Підсумок: чи варто дивитися «І будуть люди»
«І будуть люди» — це рідкісний приклад українського історичного кіно, яке не боїться говорити про важке і не ховається за голлівудським темпом. Серіал підійде тим, хто цікавиться добою 1901–1933 років, любить саги з повільним розкриттям персонажів і готовий витратити кілька вечорів на дванадцять серій. Після перегляду варто прочитати повну версію роману Дімарова 2006 року, щоб побачити сцени, які не ввійшли в екранізацію, і скласти власне враження про село Тарасівку, яке стало символом цілого століття української історії. Якщо ви вже дивилися серіал, перегляньте його вдруге разом із родиною — саме в цьому форматі сага розкривається найкраще.
Залишити відповідь